Консенсус експертів щодо діагностики та лікування дегенеративного стенозу поперекового відділу хребта

У міру старіння населення дегенеративний стеноз поперекового відділу хребта (DLSS) став одним із найпоширеніших ортопедичних захворювань, що серйозно впливає на якість життя та фізичне та психічне здоров’я людей середнього та літнього віку.

Діагностика та лікування DLSS залишається суперечливим. З цієї причини Північноамериканське товариство хребта (NASS) сформулювало рекомендації щодо діагностики та лікування DLSS у 2011 році, а Китайський експертний консенсус щодо специфікації хірургічного лікування стенозу поперекового відділу хребта був опублікований у 2014 році. В останні роки з появою та розвитку малоінвазивних діагностичних і лікувальних методик і концепції прискореного відновлення після операції (ERAS), діагностика і лікування DLSS істотно змінилися, і виникла необхідність доповнити і оновити існуючі діагностичні і лікувальні рекомендації або консенсус. За ініціативою Комітету з профілактики та реабілітації остеопорозу Китайського товариства реабілітаційної медицини та ортопедичного мінімально інвазивного відділення Китайської асоціації геріатрії та охорони здоров’я анкету було сформульовано за допомогою модифікованого методу дослідження Delphi та огляду літератури, а також вміст анкети, що отримала схвалення понад 75% експертів (включаючи згоду та основну згоду), були включені до консенсусної категорії відомими вітчизняними фахівцями спінальної хірургії після п’яти раундів обговорення наради та опитувального голосування. Консенсус був написаний на основі цього консенсусу.

10 рекомендацій:

Рекомендація 1: DLSS відноситься до відповідних симптомів, спричинених стенозом хребетного каналу, бічних западин і каналу нервового кореня внаслідок дегенеративних захворювань, за винятком стенозу, спричиненого грижею міжхребцевого диска, нестабільністю поперекового відділу, поперековим спондилолістезом або сколіозом.

Рекомендація 2: Діагноз DLSS базується на ① болю в попереку, стегнах і нижніх кінцівках або супроводжується ригідністю попереку та симптомами кінського хвоста з типовими симптомами переміжної кульгавості; ② дослідження зображень, що демонструють стеноз спинномозкового каналу, стеноз каналу корінцевого нерва, стеноз бічної підшкірної ямки та інші зміни; ③ клінічні симптоми, ознаки та симптоми сегментарного стенозу хребетного каналу відповідають.

Рекомендація 3: Селективна блокада нервового корінця є допоміжною діагностичною технікою черезшкірної пункції, яка може уточнити відповідальне місце стенозу та має високу цінність для клінічного застосування, і може вибірково застосовуватися в лікарнях із захворюваністю.

Рекомендація 4. Пацієнти з DLSS, які обирають нехірургічне лікування, повинні отримувати протизапальні, знеболюючі, судинорозширювальні та нервово-живильні препарати, а ефективність слід оцінювати через 3 місяці регулярного прийому ліків.

Рекомендація 5. Проста декомпресія хребетного каналу є методом вибору для лікування DLSS, при цьому ступінь видалення пластинки та синовіальної оболонки визначається ступенем спінального стенозу та синовіальної гіперплазії.

Рекомендація 6: Відкрита декомпресія хребта є основною хірургічною процедурою для лікування стенозу поперекового відділу хребта. Залежно від розташування стенозу, по можливості слід обрати менш інвазивну, коротшу операцію та швидше післяопераційне відновлення.

Рекомендація 7. Мінімально інвазивна декомпресія хребта є ефективним хірургічним методом лікування DLSS з перевагами низької травматичності, слабкого післяопераційного болю, слабкого впливу на стабільність поперекового відділу тощо. Згідно з суворим розумінням показань, лікарні з такими захворюваннями слід надавати пріоритет мінімально інвазивній декомпресії хребта. Рекомендація 8. Для пацієнтів із передопераційною нестабільністю поперекового відділу або інтраопераційною декомпресією, яка може призвести до сегментарної нестабільності, слід виконати поперекову фіксацію та зрощення, щоб зрощені сегменти могли підтримувати тривалу механічну стабільність, а зрощені сегменти слід визначати відповідно до клінічних симптомів і діапазону декомпресії. Рекомендація 9: Внутрішня фіксація поперекового відділу забезпечує негайну стабілізацію після декомпресії хребетного каналу. Сегменти внутрішньої фіксації, як правило, визначаються відповідно до ступеня декомпресії та нестабільності для посилення ефекту злиття від процедури.

Рекомендація 10: Періопераційне лікування РАС для DLSS має бути активним і регулярним: відповідна передопераційна оцінка, точне хірургічне планування, профілактичне знеболювання та навчання пацієнтів; інтраопераційні щадні маніпуляції, захист нервових і м’яких тканин і зменшення кровотечі; слід проводити післяопераційну мультимодальну аналгезію та заохочувати пацієнтів виконувати ранні реабілітаційні вправи для досягнення прискореного відновлення.